Меню
Герої не вмирають
Банери

Метою проекту «Я – МАЮ ПРАВО!»  є привернення суспільної уваги до захисту прав та інтересів дітей, до проблем несплати аліментів на утримання дітей, надання практичної допомоги неповним сім’ям з дітьми в частині матеріального забезпечення – за рахунок стягнення заборгованих сум по аліментах.

Статтею  57 Конституції України визначено, що кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

В даному контексті хотілося б наголосити  та довести до відома найбільш вразливій та нажаль не завжди обізнаній у своїх правах категорії громадян – дітям!

Конвенцією ООН «Про права дитини» визначено, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Аналогічні норми закріплені і ст. 8 Закону  України «Про охорон дитинства» визначено, що Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Норми даної статті породжують не тільки права для дітей, але, відповідно, обов’язок, нас – батьків  в частині забезпечення належного життєвого рівня, марального та фізичного розвитку дитини.

Нормами Сімейного кодексу України визначено права дітей та обов’язки батьків по їх утриманню, а саме: ст. 24 визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки. Отже, люди, що вступають у шлюб свідомі того, що  з його реєстрацією вони набувають обов’язків по відношенню один до одного, та до майбутніх дітей.  Напревеликий жаль, після розірвання шлюбу, досить, часто, той з подружжя на утриманні в якого залишилась дитина опиняється один на один із своїми проблемами,   сам несе тягар утримання дітей,  не знаючи своїх прав та прав дитини,  можливостей зобов’язати іншого з подружжя нести солідарну відповідальність за життя та здоров’я дитини.

Так,  права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану.  Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.

Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів»  від 17.05.2017 року внесено зміни до ст 182 Сімейного кодексу України, зокрема визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви. Виконання рішення  суду про стягнення аліментів покладається на органи державної виконавчої служби за місцем проживання, перебування  або роботи боржника.

На підставі виконавчого документа виданого судом щодо стягнення аліментів на утримання дитини, особа на утриманні якої перебуває дитина, набуває статусу стягувача за виконавчим документом та має права визначені Законом України «Про виконавче провадження» на яких варто зупинитися окремо.

Зокрема виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Процедура примусового виконання може бути ініційована одержувачем аліментів шляхом пред’явлення до органу державної виконавчої служби виконавчого документа. До таких документів належать: виконавчий лист (видається за заявою одержувача аліментів у суді, який розглянув справу про стягнення аліментів на дитину і виніс рішення).

Виконавчий документ пред’являється одержувачем аліментів до органу державної виконавчої служби за місцем перебування платника аліментів або його роботи. Також, згідно ст.7 ЗУ «Про виконавче провадження» запроваджено новий сосіб добровільного виконання рішення, а саме: стягувач може надісланий виконавчий документ безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі – підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

При стягненні аліментів на дітей виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання до досягнення дитиною 18-річного віку. Після повноліття дитини до виконання приймаються виконавчі документи про стягнення аліментів тільки при наявності заборгованості.

Державна виконавча служба при отриманні виконавчого документа відкриває виконавче провадження по стягненню аліментів, про що надсилає платнику і одержувачу аліментів відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.

Після відкриття виконавчого провадження по стягненню аліментів державний виконавець негайно вживає заходів щодо встановлення місця проживання, роботи, джерел доходу боржника. У цих цілях, як правило, в день порушення виконавчого провадження надсилаються запити до податкового органу, відділення Пенсійного фонду України, боржнику надсилається виклик до відділу державної виконавчої служби, тощо.

За наявності заборгованості по аліментах встановлюється майнове становище платника аліментів, для чого державний виконавець направляє запити до органів які реєструють право власності. При виявленні належного боржнику майна на нього накладається арешт у межах суми заборгованості та витрат на проведення виконавчих дій.

Законодавством передбачено два види відповідальності внаслідок неналежного виконання аліментних зобов’язань: цивільно-правова – за несвоєчасну сплату аліментів та кримінальна – за злісне ухилення від сплати аліментів.

Цивільно-правова відповідальність настає при утворенні заборгованості з аліментів з вини особи, зобов’язаної сплачувати аліменти на підставі рішення суду (ст. 196 Сімейного кодексу України). При наявності вини та виникненні заборгованості платник аліментів сплачує одержувачу аліментів неустойку в розмірі одного відсотка від суми невиплачених аліментів за кожен день прострочення. Така відповідальність не може бути покладена на платника, якщо заборгованість за аліментами утворилася з вини інших осіб, зокрема, у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментних сум банками тощо. Платник аліментів може бути притягнутий до відповідальності на підставі рішення суду за заявою одержувача аліментів.

Стаття 164 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за злісне ухилення батьків від сплати коштів на утримання неповнолітніх дітей за рішенням суду, злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, перебувають на їх утриманні, – карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами строком до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

Під ухиленням батьків або повнолітніх дітей від сплати за рішенням суду коштів на утримання дітей або непрацездатних батьків розуміється не тільки пряму відмову від сплати присуджених судом аліментів, але й приховування особою свого дійсного заробітку, зміна місця роботи або проживання з метою уникнути утримань за виконавчим листом.  При злісному ухиленні від сплати аліментів за рішенням суду можуть свідчити, зокрема, повторність вчинення аналогічного злочину, ухилення від сплати, незважаючи на відповідні попередження, розшук особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти, зважаючи приховування ним свого місця знаходження і т.д.

Підсумовуючи вище сказане хочемо нагадати, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Не втрачайте можливість забезпечити своїм дітям щасливе дитинство.

 

 

 

Державний виконавець Здолбунівського РВ ДВС                                  Владімірова А.О.

Архів сайту
Архів Здолбунівської РДА
Анонси подій
Банери



http://www.rv.gov.ua/sitenew/data/upload/photo/URL.gif

Архів записів
Жовтень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Вер    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031