Меню
Герої не вмирають
Банери

Завершився 2017­ рік, усі традиційно підбивають підсумки та будують плани на майбутнє. Тож про те, чим жила Здолбунівщина цьогоріч, ми поспілкувалися з головою Здолбунівської райдержадміністрації Сергієм КОНДРАЧУКОМ.

­

Сергію Юрійовичу, розпочнімо з загального підсумку: рік, що завершується, був важчим, аніж попередній?

­

Для району він був легшим, адже в попередні роки ми заклали міцний фундамент для подальшого розвитку. І це нині дає змогу говорити не про виживання, а про поступовий, але помітний рух вперед. Помітний усім, хто хоче його бачити! Позитивні зміни ­ будівництво чи ремонти об’єктів ­ відбуваються у кожному селі, в кожній галузі. Фінансуються державні та районні програми, на які раніше завжди не вистачало грошей. Вирішуються проблеми, яким багато років не вдавалося приділяти належну увагу. Звісно, за рік всього й одразу не зробиш, не відремонтуєш. Бо ж кош­ти потрібні чималі і всюди, адже в попередні десятки років незалежності у соціально-культурну сферу, інфраструктуру їх вкладали недостатньо. Візьмімо для прикладу хоча б два приміщення музичної школи, що у Здолбунові. Коли там востаннє відбувалися серйозні поліпшення? А цьогоріч в обох будівлях проводять капітальні ремонти, вже замінено вікна, системи опалення. Такі ж реконструкції впродовж кількох наступних років чекають на кожен об’єкт району. Тому що існує чіткий план розвитку Здолбунівщини, і наша команда намагається його дотримуватися. Десь замінюємо дах, десь утеплюємо фасад, ще десь встановлюємо вікна. В якомусь селі облаштували дитячий майданчик, а десь – освітлення вулиць. Власне, все відбудовується так, як і торік. Звичайно, і в 2018­му продовжимо  почате. Бюджет наступного року дає підстави у це вірити. І важливо, що цю віру підкріплюють конкретні цифри.

­ На одному із засідань колегії райдержадміністрації Ви зазначили, що Здолбунівський район ­ чи не єдиний в Україні, куди кошти з державного бюджету «заходять» за програмою соціально­-економічного розвитку територій з трьох джерел. Як вдається цього досягти?

Кажуть, у житті тільки дурень робить з друга ворога, мудрий же, навпаки, робить з недруга друга. Тому з перших днів роботи на своїй посаді намагався налагоджувати співпрацю та об’єднувати всіх, хто так само, як і наша команда, прагне бачити Здолбунівщину самодостатнім розвиненим районом та готовий працювати на благо громади. Що ж до субвенції з державного бюджету на соціально-­економічний розвиток району, то цьогоріч депутат ВРУ від «БПП «СОЛІДАРНІСТЬ» Олександр Дехтярчук, який представляє у парламенті наш округ,  залучив на Здолбунівщину понад 4 млн. грн., за які міняємо вікна в освітніх закладах, ремонтуємо дитячі садки, купуємо ноутбуки школам та бібліотекам тощо. Впевнений, що наш депутат, який також допомагає вирішувати багато інших питань, і наступного року підтримуватиме наш край.

­ Але ж кошти до нашого району спрямовують і за клопотаннями інших нардепів…

З депутатом Рівненської обласної ради Володимиром Ковальчуком ми знайомі досить давно. Знаю його як безкомпромісного політика, людину, яка, коли щось пообіцяє, то зробить. Цьогоріч завдяки субвенції з державного бюджету за клопотанням Ковальчука та його однопартійців ­депутатів Верховної Ради – реконструюють приміщення клубу в с.Миротин, замінюють дах будинку культури в с.Івачків, відбувається капітальний ремонт приміщення Здолбунівської музичної школи, що по вул. Ясній.

Я щиро пишаються чудовими робочими стосунками зі ще одним нашим обласним обранцем ­ Владиславом Сухляком. У 2017 році за сприяння Владислава Олеговича з державного бюджету отримали кош­ти на заміну даху приміщення районного центру творчості дітей та юнацтва, на реконструкцію під’їзду до приймального відділення Здолбунівської ЦРЛ.

­ В освітянській галузі нашого району у 2017­му також відбулося чимало змін…

Вочевидь, ключовим для наших освітян було прийняття освітньої реформи – нового закону, який повинен стати для галузі своє­рідною «дорожньою картою» на наступний тривалий період. Цей закон повинен підвищити престижність вчительської праці, посприяти в організації ефективного навчального процесу,  причому українською мовою.

Що ж до недопрацювань, то шкодую, що у 2017­му нам не вдалося створити опорних шкіл. У закладах інших районів, де свого часу ризикнули, нині про це точно не жалкують. Ми ж, «злякавшись» реформи, позбавили себе можливих поліпшень.

З основних плюсів в освітянській галузі відзначу дуже суттєву кількість об’єктів, які в районі будують чи ремонтують. Саме тому те, що зараз відбувається, я називаю капітальним ремонтом району.

Окремо згадаю придбання шкільного автобуса «Еталон» для Білашівської загальноосвітньої школи І­-ІІІ ст. Справа тут навіть не в коштах, а в тому, що вдалося це втілити у життя ­ ми ж пам’ятаємо епопею з «російсь­кодетальними» «Мріями». Цього року ми продовжили фінансування районної програми «Обдарований учень», спрямувавши сотні тисяч гривень з районного бюджету на заохочення наших переможців олімпіад, змагань, конкурсів, а також вчителів, які їх підготували.

І ще одна важлива річ: ми фактич­но перестали збирати кош­ти з батьків на оновлення шкіл, виділивши з районного бюджету на проведення поточних ремонтів у закладах освіти 1,7 млн. грн. Цю суму розділили між навчальними закладами формульним методом, враховуючи кількість учнів та площі приміщень. Щоправда, кошти спрямовували лише на матеріали та обладнання, самі ж ремонтні роботи здійснювали батьки та технічний персонал. Але, погодьтесь, такі фінансові вливання в освіту раніше були нереальними. Цей експеримент повністю себе виправдав, тож у районному бюджеті на 2018 рік ми знову заклали на ремонти у освітніх закладах району 1,8 млн. грн. Окрім шкіл, долучаємо до торішньої ініціативи й ДНЗ (з розрахунку 300 грн. на одного вихованця) та позашкільні заклади (100 грн. на одну дитину). До речі, впродовж наступного року у дошкільних навчальних закладах зможемо створити 240 додаткових місць для малят: десь буде добудовано цілий садочок, десь ­ відкрито додаткову групу…

­ Цьогоріч на рівні держави ухвалено ще одну важливу реформу – медичну. І в людей щодо неї виникає значно більше питань, аніж щодо освітньої… То що ж означатиме медична реформа для нашого краю?

Для початку визначимо, що зараз являє собою медицина в Україні загалом та на Здолбунівщині зокрема. Не секрет, що в деяких закладах востаннє проводили ремонти ще за радянських часів. Більшість обладнання може сміливо стати експонатами музеїв. Про безкоштовність медицини, як це значиться в Конституції, навіть говорити не доводиться. Кращі медичні кадри або вже виїхали за кордон, або нині розглядають таку можливість, або їм лишилося кілька років до пенсії. Галузь впродовж десятиліть переживає «хронічне» недофінансування. Як наслідок, на виконання «міністерського» наказу, наприкінці минулого року у Мізочі було ліквідовано терапевтичне відділення Здолбунівської ЦРЛ № 2 на 25 ліжкомісць. Тоді я, як голова адміністрації, під час засідання бюджетної комісії районної ради просто «волав» про чи не єдиний вихід з ситуації, що склалася: виділити з районного бюджету знач­ну суму коштів (а можливість така була), зробити ремонт приміщення, замінити вікна, придбати нове обладнання, залишити у відділенні 10 місць денного стаціонару і продовжити надавати там медичні пос­луги. Натомість мене не підтримали. Як наслідок, зараз приміщення руйнується. А окремі політикани намагаються зробити мене ледь не основним винуватцем закриття відділення. Тепер же маємо припис санепідслужби і районного сектора ДСНС про те, що надавати в Мізочі будь­яку послугу можна лише після усунення всіх руйнувань та проведення там ремонту. Саме тому в бюджеті на 2018 рік ми передбачили кошти на виготовлення проект­ної документації щодо таких ремонтних робіт. Це – перший крок, який нарешті дає змогу зрушити питання з мертвої точки.

­ Але медицина району – це не тільки відділення у Мізочі…

Безумовно. І насамперед я хочу подякувати усім лікарям та медпрацівникам, які не поїхали «на кращі хліби», і продовжують дбати про здоров’я наших земляків.

Підтримана народними депутатами медична реформа в частині первинної ланки почне діяти лише у другому півріччі 2018 року, а підписання угод між лікарем та пацієнтом стане актуальним не раніше квітня. Натомість держава уже передбачила значний фінансовий ресурс на розвиток сільської медицини. Впевнений, він надійде і в наш район. Що ж до ЦРЛ, то вона теж надаватиме послуги, як і раніше. Подальшу долю закладу визначатимуть у межах утвореного Дубенського госпітального округу. До нього відійшла і наша ЦРЛ. Першочергово рішення щодо лікарні ухвалюватиме госпітальна рада, куди Здолбунівська райрада делегувала і представника від нашого району.

­ Тепер згадаймо про те, що цікавого та важливого відбулося цьогоріч у галузі культури?

Ця важлива для району галузь працює дуже гідно. У кожному населеному пункті до найбільших державних свят проводять концертні програми, цікаві заходи. Приємно, що можемо фінансувати культуру не за залишковим принципом, а суттєво розвивати наявну базу. Як я вже зазначав, у 2017 році відбуваються капітальні ремонти в обох приміщеннях Здолбунівської музичної школи. Тривають роботи в будівлі районного історико­краєзнавчого музею. Продовжується облаштування районної бібліотеки для дітей та юнацтва, нове дихання якій дав молодий та креативний керівник Микола Мокрик. Замінено вікна в центральній районній бібліотеці. І це лише міські об’єкти! Але й у селах вже відремонтували низку клубних установ, серед яких виокремив би клуб у селі Нова Мощаниця. За ініціативою мого першого заступника Леоніда Власюка у закладі зробили капітальний ремонт. Тепер ця установа може виконувати функцію і спортивної зали. Зараз там вечорами збирається молодь, причому не лише з Нової Мощаниці, а й з довколишніх сіл, та грає у волейбол. Як на мене, прекрасна ініціатива, яка дає змогу справді ефективно використовувати приміщення.

­ У спорті також маємо чимало змін та очікувань…

Наше будівництво «номер один» – спорткомплекс на «вісімці» ­ триває, хоч і з певним відставанням від графіка. Активно працюють у районі спортивні гуртки та секції, а їх вихованці радують результатами. За графіками на Здолбунівщині відбуваються змагання з ігрових видів спорту, інші турніри. Тішить, що ми нарешті знайшли приміщення для нашої секції з вільної боротьби. Юні борці віднедавна займаються в одному зі спортивних залів міської ЗОШ І­ІІІ ст. № 1. А за сприяння Олександра Дехтярчука Здолбунівська районна ДЮСШ наприкінці року отримала спортінвентар на загальну суму 25 тис. грн. Окрім цього, у 2018 році плануємо побудувати міні­футбольне поле зі штучним покриттям. До слова, за час мого перебування на посаді, у школах району відремонтовано 6 спортивних залів, продовжуватимемо це робити і наступного року. Тому спортом у нас є де займатися.

­ Важливою для району є і соціальна сфера…

Працівники управління соціального захисту населення Здолбунівської РДА у 2017 році перерахували субсидії для 12272 домогосподарств району. Триває процес монетизації субсидій. Упродовж року було надано матеріальні допомоги на лікування 397 жителям Здолбунівщини на загальну суму 1342,8 тис. грн. Приємно, що нове приміщення отримав наш районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Він переїхав у повністю відремонтовану та обладнану будівлю на території колишньої залізничної лікарні. Наразі за бюджетні та благодійні кошти відбуваються ремонтні роботи у ще одному приміщенні терцентру на цій же території. Там функціонуватимуть соціальна їдальня, перукарня, надаватимуть інші послуги для найменш забезпечених. Бо дуже важливо допомагати людям, які найбільш цього потребують, і ми це чудово розуміємо.

­  Чи не найбільше нарікань лунає від наших земляків на стан доріг. Які з них вдалося відремонтувати цьогоріч і чи варто сподіватися на поліпшення ситуації зі шляхами у 2018­му?

­

Державним коштом, за співфінансування з місцевих бюджетів, відремонтовано майже 10 км так званої «острозької» траси. Це єдина дорога державного значення, яка проходить Здолбунівщиною. Приємно, що вдалося заасфальтувати найпроблемніші ділянки (загальною протяжністю  близько 1,5 км) дороги, що з’єднує Мізоч та Півче. Кош­том місцевих бюджетів ремонтували найскладніші ділянки у селах Здовбиця, Нова Мощаниця, Богдашів, Дермань Друга, селищі Мізоч. Звісно, цього дуже мало, і мені, як представнику влади, соромно за стан наших доріг. Але потрібно розуміти, що після ремонту «державних» шляхів увагу держава приділятиме дорогам обласного значення. А тому я вірю, що наступного року у нас буде фінансовий ресурс, щоб відремонтувати хоча б окремі шляхи. Тим паче, що у 2018 році дорожня галузь реформуватиметься, запрацює дорожній фонд.

­  Цьогоріч у районі традиційно багато говорили про децентралізацію. Як вважаєте, чи на Здолбунівщині відбудеться врешті практичне її втілення?

Наразі перспективним планом у нас, як і раніше, передбачено 4 громади. Але ми вноситимемо зміни в цей документ і зараз зупиняємося на утворенні трьох громад, з центрами у Здолбунові, Здов­биці та Мізочі. Як буде далі – покаже 2018 рік. Мені ж дуже приємно, що наше бачення процесу децентралізації в районі фактично підтвердив автор цієї реформи Юрій Ганущак, який нещодавно побував на Здолбунівщині.

­ Та попри весь позитив чимало людей зараз розчаровані владою…   

Українці розчаровуються у владі на другий день після того, як її обрали. І, вважаю, справа тут не в персоналіях. У нас це на підсвідомому рівні, бо впродовж останніх століть наш народ не мав своєї держави, будучи під Москвою, поляками, австро­угорцями. А тому влада у нас завжди сприймалася як щось чуже та вороже, і потрібно ще багато років, щоб таке сприйняття змінилося.

Разом з тим, коли спілкую­ся з людьми, то роблю вис­новок, що у нас чи не кожен знає, як керувати країною, як піднімати економіку, як вигравати війну. Але коли питаєш таких людей, чого вони особисто досягли в житті, чи є спеціалістами у своїй царині, то відповідь не завжди ствердна. Особливо прик­ро чути, що зараз все відбувається не так, від тих, кому за п’ятдесят. Це – покоління, яке у 1991 році отримало унікальну самодостатню державу, з незношеними основними засобами на підприємствах, з працюючими заводами, розвиненим сільським господарством. Саме на очах цих людей ті заводи різали на металобрухт, відбувалася масова приватизація, що нагадувала пограбування, все руйнувалось і розвалювалось. Чи мають зараз моральне право такі люди, кращі роки яких припали на 90­ті, тобто на пе­ріод руйнування національної економіки, критикувати моє покоління, яке намагається не руйнувати, а будувати? Зараз у Здолбунівському районі реконструюють десятки об’єктів, поліпшують матеріально­технічну базу наших установ. У мене немає рожевих окулярів, і я теж бачу, що не скрізь усе відбувається так, як хотілося б, проте є тип людей, яким тризуб на Кремлі вчепи, то вони скажуть, що криво висить. Це ж стосується і корупції: влада не має права бути корупційною, а от кожен окремий громадянин переважно не проти мати кума, який у лікарні доньку в потрібний кабінет поза чергою заведе, має зв’язки, щоб за потреби вирішити проблеми сина з поліцією… З таким підходом ми корупцію ніколи не здолаємо…

­ А в Здолбунівському районі, на Вашу думку, корупція є?

Питаннями корупції мають займатись відповідні органи. У стінах РДА, серед моїх підлеглих, я переконаний, її немає. Хто пам’ятає, свого часу я був серед дуже небагатьох людей в області, які погодилися пройти детектор у межах телепередачі на одному з телеканалів. Тоді мені поставили майже дві з половиною сотні запитань щодо корупції! Вважаю, якби кожен чиновник від найнижчого до найвищого рівня теж пройшов такий детектор (абсолютна більшість, до речі, відмовилася), владу сприймали б як значно прозорішу та чеснішу.

­ Що ж, сподіватимемося, що наступний рік оптимізм у наші душі таки вселить. Дякую Вам за розмову…

Напередодні Нового року хочу подякувати всім, завдяки кому Здолбунівський район розвивається. Насамперед низький уклін платникам податків – керівництву та працівникам наших підприємств усіх галузей та форм власності, приватному бізнесу. Хочу подякувати команді Здолбунівської РДА, народному депутату Олександру Дехтярчуку. Це обранець, який не лише залучає до району кош­ти, а й щомісяця буває у нас. У своїй роботі відчуваю постійну підтримку голови облдерж­адміністрації Олексія Муляренка, його заступників, зокрема Віталія Ундіра. Подяка й нашим обласним депутатам. І Владислав Сухляк, і Володимир Ковальчук, яких обрали жителі міста, по­справжньому переймаються життям громади. Позитивні зміни не відбулися б без конструктивної позиції депутатського корпусу та керівництва районної і місцевих рад. Хочу подякувати і громадськості, підтримку якої відчуваю, тим людям, які вміють у важку хвилину розрадити та підібрати правильні слова.

Напередодні новорічно­різдвяних свят щиро вітаю нашу велику, дружну громаду Здолбунівщини. Бажаю усім міцного здоров’я, родинної злагоди, здійснення всіх задумів у новому році. У 2018­му плануємо зробити не менше, аніж було втілено у життя останнім часом. Закликаю й надалі спільно робити кроки, спрямовані на розвиток Здолбунівщини, бо лише разом – ми сила!

за інформацією газети “Нове життя”